Паломництво. Місіонерство
Паломництвом здавна називалися подорожі, вчинені боголюбивими людьми з метою відвідин святих місць і поклоніння святиням.
Паломництво відомо нам ще з часів Старого Завіту: заради принесення жертв Богові ізраїльтяни здійснювали пасхальне паломництво до єрусалимського храму.
За часів Нового Завіту паломники потекли тепер уже до християнських святинь. У першу чергу, в Єрусалим: на Голгофу, до Гробу Господнього - до місць страждань і Воскресіння Христового. Час гонінь явив безліч християнських мучеників. Просяяла преподобними пустеля: Антоній Великий, Макарій Великий, Іоанн Ліствичник. Господь явив угодних Йому святителів: Василя Великого, Іоанна Златоуста, Григорія Богослова, архієпископа Мир Лікійських святителя Миколая. У Рим, в Константинополь, в єгипетську пустелю, в інші місця потягнулися прочани. Йшли, щоб побачити пишність храмів, вклонитися найбільшим християнським святиням, чудотворним іконам, відвідати могили мучеників, прикластися до святих мощей.
Здавна паломництво було поширене і на наших землях. Особливо багато православних людей прагне побувати в монастирях, щоб долучитися до молитовного життя ченців, стати свідками їхніх подвигів, смиренності, найбільших чеснот; долучитися до любові, милосердя, вислухати поради досвідчених у духовному житті старців, отримати у них розраду в скорботах, знайт відповіді на питання, що не вирішуються людським розумом. Цей потік людей, охочих доторкнутися до святинь, відчути благодать Божу, не стихає і з віками стає все більшим.
Запитання: