В одинадцятій та дванадцятій частинах Символу Віри говориться про загальне воскресіння мертвих, що має відбутися одночасно з Другим і славним пришестям на землю Господа Ісуса Христа, і про життя майбутнього віку, яка настане після цього.
Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку.
Християнство з моменту свого існування вірить і сподівається на те, що колись всі мертві оживуть і воскреснуть у своїх тілах. Людина створена Богом як істота, що складається з тіла і душі. Христос прийшов на землю, щоб врятувати не тільки душу, а й тіло людини.
Спочатку були створені ангели, духовні істоти, потім весь інший світ, рослини і тварини. Людина - перше і єдине творіння, в якому присутні і духовне, і матеріальне начало. За християнським вченням душа тваринах не подібна душі людини, вона смертна і знищується разом з тілом. Дух людини ріднить її з Богом, а тіло - з тваринним світом.
У цьому, на думку християнського богослов'я, причина залежності долі світу від долі людини. Коли людина робить гріхопадіння, руйнується все його єство. Душа уражається гріховними пристрастями, тіло стає тлінним і смертним. Внаслідок єдності усього сущого в природі, спотворюється і світ навколо людини. Це означає, що стан світу безпосередньо залежить від морального стану людини. Апостол Павло говорить, що все створіння нині стогне і мучиться, чекаючи з'явлення синів людських.
Вчення про двоскладовість людської природи означає, що повноцінним буття людини є тоді, коли її душа і тіло перебувають нерозлучно. Коли ж вони розлучаються у смерті, людина перестає бути такою, якою її замислив Бог. Смерть людини не входила в плани Творця. Відвернувшись від Бога, люди самі прирекли себе на загибель.
Розлучення душі і тіла не вічно. По вірі християнської Церкви, Друге славне пришестя Ісуса Христа супроводжуватиметься воскресінням усіх померлих і преображенням живих. Люди повстануть у своїх тілах, але нетлінних і безсмертних. Їх тіло стане подібним тілу воскреслого Господа. Людина знайде те, заради чого вона була створена - безсмертя і вічне життя. Те, заради чого втілився Син Божий, зазнав тяжкі страждання і помер на Хресті.
Життя майбутнього віку для одних буде наповнене щастям і блаженством від споглядання Господа і перебування в любові з Ним і з іншими людьми, які удостоїлися тієї ж долі. Для інших воно означатиме вічні муки і перебування в пеклі.
Пекло - це місце, де немає Бога. Пекельні муки в християнській традиції найчастіше передаються в образах вічного, невгасимого вогню, якому піддадуть себе ті, хто відкине Бога.
За думки одного з отців Церкви, святого Григорія Нісського, пекельною мукою буде дія благодаті, яка, пронизуючи праведника, принесе йому блаженство, а для боговідступника буде подібна до болісного, пожираючого вогню, адже сказано, що Світло знищить темряву.
Але християнству також властиво вважати, що після другого пришестя Бог, за словами святого апостола Павла, буде "все у всьому". Не залишиться у всісвіті місця, яке б не пронизували промені божественної благодаті.
Сподіванням на життя майбутнього віку закінчується Символ віри, скарбниця богооткровенної істини християнської Церкви. Вирази його лаконічні і небагатослівні, але скільки стоїть за цією уявною простотою! Символ віри відкриває нам знання про незбагненне для розуму і прихованоне для очей - знання про Бога.
Бо тлiнному цьому належить одягнутися в нетлiнне,
i смертному цьому одягнутись у безсмертя.
1 Кор. 15:53
robochiy-zoshit.-urok-5-18.docx (26 кБ)