16 березня 2013 року в Київській Православній Богословській Академії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря з благословення Святійшого Патріарха Філарета відбувся запланований Синодальним управлінням у справах молоді семінар-практикум з питань створення, діяльності та розвитку недільних шкіл у місті Києві «Недільна школа – рятівний Ковчег дитини».
На семінар були запрошені намісники монастирів, настоятелі та священики київських православних церков, керівники та вчителі недільних шкіл, викладачі предмету «Християнська етика» у державних школах.
Вступне слово мав голова Синодального Управління у справах молоді архімандрит Макарій (Папіш). У своєму виступі отець Макарій змалював невтішний духовний стан сучасної молоді а також виклики та спокуси сьогоднішнього дорослого світу та вплив їх на дитячу свідомість. Він наголосив на необхідності посилення впливу недільних шкіл, які несуть християнські цінності, на дитячі душі особливо у зв’язку із духовною кризою в світі. Отець Макарій підкреслив, що будь-яка політична, економічна, фінансова чи соціальна криза має походження у кризі духовній, а отже і потребує цільового вирішення. Для того, щоб оздоровити державу і суспільство необхідно в першу чергу звернутися до моральних чинників, які в повній мірі заключає в собі Святе Писання.
Вкрай критична ситуація, що на сьогодні склалася, не є випадковою. Вона викликана закономірно тим безбожним станом, в якому перебуває зараз людство, тим життям, яке в усіх його сферах вибудовується із нехтуванням основних моральних законів - Божих заповідей. І молодь в цьому руйнівному процесі є одночасно і першою жертвою, і носієм небезпеки для майбутного. Вже на сьогодні можна констатувати ознаки масового духовного виродження молоді лише за одне покоління: юні душі змалечку виховується на ідеї накопичення і споживання, стають жорсткими і цинічними; стрімко переймають західний еталон життя, але в не найкращому розумінні, оскільки ми живемо в епоху "Золотого тільця"; свобода перетворилась на свавілля і неконтрольованість; масова культура не просто нівечить смак, а вихолощує високі ідеали, підміняє їх філософією сили та капіталу. Дітям змалечку нав`язується культ насилля, агресії, які проникли навіть у мультфільми. Широко, без жодних обмежень пропагується культ пороку. І все це на тлі загального падіння рівня грамотності.
Але найгірше, що сталося за останні десятиліття з молоддю – це підміна в свідомості понять добра і зла. Відомий російський поет Микола Гумільов писав свого часу:
Прежний ад нам показался раем,
Дьяволу мы в слуги нанялись
Оттого, что мы не отличаем
Зла от блага и от бездны высь...
Саме це зараз і відбувається. Молоді люди щиро переконані у героїчності злочинного світу і прагнуть потрапити в його орбіту, навіть не віддаючи собі звіту у тому, що за цим може стояти кримінальна відповідальність. В свою чергу дівчата ще в зовсім юному віці, копіюючи стиль поведінки сумнівних, але привабливих, героїнь західних блокбастерів, ростуть легковажними і розбещеними. І це зовсім не сприймається ними як маральне падіння, навпаки, вони таким чином, на їхню думку, ростуть у власних очах і в очах світу. Душі і свідомість по суті зовсім ще дітей потрапили у оманливий полон, з якого треба їх невідкладно рятувати, оскільки ця руйнація вже набула масових масштабів. І тенденцій на покращення немає, є тенденції на стрімке погіршення. Все частішають випадки жорстоких шкільних розправ із зніманням на мобільний телефон і викладанням в Інтернет, вже не дивують новини про побиття учнями своїх вчителів чи навіть батьків. Безжальна статистика свідчить, що Україна вже займає лідируючі позиції по дитячому алкоголізму, наркоманії, проституції, дитячій вагітності, СНІДу. Не дивно, що почастішали трагедії дитячого суїциду... І все це у країні, яка споконвіку була традиційно християнською!..
Це означає одне: діти покинуті самі на себе. Дорослі перестали належно займатися їхнім вихованням: батьки зайняті зароблянням грошей на проживання, і у них, справді загнаних, часто немає навіть сил і часу почитати своїм дітям казки; школи ж, яким батьки передають своїх дітей на виховання, якраз менше за все займаються вихованням, оскільки націлені на те, щоб забезпечити підопічних сумою знань, необхідних для вступу у ВУЗи, навіть література перестала виконувати в школі виховну функцію. Задачі виховання загальноосвітня щкола останнім часом собі навіть уже і не ставить, «це не виховний, а навчальний заклад», як школа сама себе позиціонує, навіть більше - "сфера послуг"... Саме тому діти опинилися, по суті, «на вулиці»: на їхню свідомість впливає масова культура з неприхованим пороком і та субкультура, до якої вони потрапили.
І найстрашніше – цьому немає альтернативи! Діти не бачать достойні ідеали і цінності, вони щиро впевнені, що таким і має бути доросле життя, кращого просто не існує. А, отже, їм треба до нього пристосовуватися, немає іншого виходу...
Однак, вихід є! Від всепоглинаючих хвиль безбожності, деградації і розпаду врятувати може тільки один Ковчег – Християнська Церква.
Християнська Церква, зі сторони спостерігаючи за тим, що відбувається, не може залишатися байдужою. Якщо батьки і державні школа відсторонилися від виховного процесу, то Церква має, в першу чергу, закликати їх повернутися до дітей, але і крім того самій взяти на себе функцію формування гідної особистості на основі високих моральних цінностей. А це можливо тільки з джерелом досконалості – Біблією. Дітям необхідно повернути прагнення висоти, чистоти і світла – якості, природно притаманні дитинству. Спираючись на божественні закони ми маємо виховувати в них поняття честі, гідності, непідкупності, поваги до людей, вміння любити і робити інших щасливими, прагнення світлих мрій і благородних почуттів – риси такі, здавалося б, несучасні в сьогоднішньому світі, але воістину безсмертні...
Ця задача по силам тільки Християнській Церкві з її духом вічності. Тільки Церква може піднятися над сьогоденням і захопити із собою до висот людські серця... Однак починати треба із найголовнішого: чіткого розмежування понять добра і зла та прийняття і слідування Божим заповідям, які тільки і роблять нас Людьми. От в цьому єдиному і є порятунок для суспільства із будь-якої кризи, і недільні школи мають стати лікарнями невідкладної допомоги для наших хворих душ.
Християнство – це потужна сила! Воно не тільки зцілює, але і воскрешає. Якщо ця сила є в суспільстві, то вона його неодмінно преображає. Отже, нам треба стати тією силою, яка б якісно перетворювала і світ дорослий, і світ дитячий. А оскільки масштаб руйнації ідеалів катастрофічний, то і реанімуючі засоби мають бути масштабними і дієвими. Тому в контексті недільних шкіл говорити про окремі точкові покращення в окремих парафіях означає говорити про ці конкретні парафії, а не про ситуацію в цілому. Наш контраргумент загальному розтлінню цього світу має прозвучати дружно, в один голос, інакше він не буде мати впливової сили.
Саме тому і постала потреба у створенні мережі недільних шкіл, які б діяли спільно і узгоджено за зразком загальноосвітніх шкіл. В основу такої мережі запропоновано покласти програму Закону Божого «Чадо», затверджену і схвалену Святійшим патріархом Філаретом для запровадження її в інших недільних школах України. На семінарі вона була детально представлена зібранню керівником недільних шкіл при Синодальному Управлінні у справах молоді Ващенко Наталією Едуардівною. Ця програма багаторівнева, але для початку мова йшла про 1 клас, базовий для викладання Закону Божого. Він розрахований на 30 уроків і охоплює все Святе Писання, його вузлові моменти і хронологію подій від початку і до кінця Біблії. До 1 класу Закону Божого підготовлено і видано підручник, кожний урок прокоментований презентацією і має тест для перевірки засвоєння матеріалу попереднього уроку. До уроків тематично підібрані мультфільми та розмальовки, інші цікаві речі, які підвищують культурний рівень розвитку дітей. Вся програма для 1 класу викладена у вільний доступ на сайті недільної школи «Чадо».
На сайті «Чадо» крім програми Закону Божого організована також система оцінювання і заохочування учнів із нагородами і призами, функціонують учнівський, вчительський, батьківський і священицький форуми, які служать як для перевірки домашнього завдання, так і для обговорення важливих питань або звичайного спілкування.
Сайт недільної школи «Чадо» є окремим інтернет-ресурсом, створеним спеціально тільки для потреб недільної школи. Він постійно розвивається, але і в тому вигляді, в якому він є зараз, він повністю готовий для використання його спільно всіма учасниками мережі недільних шкіл. Технічно цей ресурс придатний для того, щоб бути для всіх недільних шкіл мережі і спільною точкою дотику, і одночасно власним робочим кабінетом.
Отже, умови для об`єднання зусиль Церкви у питанні дитячого виховання з Божою допомогою створені. Мережа вже почала потроху зростати. До неї долучилися Михайлівський Золотоверхий монастир, Володимирський патріарший собор, Видубицький монастир, Церква Святого Духа. Виявляють цікавість та бажання долучитися й інші церкви. Будемо сподіватися і молитися про те, щоб процес не загальмував. Церква – це взагалі єдиний організм, тому перешкод для об`єднання не має бути. Єдине, що потрібно для цього – розуміння важливості і невідкладності питання дитячої духовної освіти та любов до дітей і готовність працювати задля них із самовіддачею.
Ідею єдиного просвітницького руху на засіданні підтримав також протоієрей Іоан Михайлишин, який вже майже 20 років самовіддано займається цим питанням. Він поділився із присутніми своїм досвідом викладання Закону Божого як у недільній школі, так і курсу «Християнська етика» у державній школі. Він наголосив на тому, що треба не боятися перешкод і стукати в зачинені двері, поки вони не відчиняться. Детально він зупинився на способах розв`язання найболючішого для недільних шкіл питання – приміщення. Об`єднання зусиль церков одного району а також налагодження добросусідських стосунків із місцевими державними школами могли б стати вирішенням цієї нагальної проблеми.
Про власні здобутки та напрацювання розповіла Тамара Орефіївна Глушенок, заслужений народний майстер, член Спілки майстрів народної творчості України – чудова, світла і мудра жінка, яка більшу частину свого життя присвятила служінню людям, і зокрема дітям.
На завершення семінару-практикуму протодиякон Василь Дідора закликав прививати дітям любов до Біблії та своїм власним прикладом породжувати в них справжню непохитну віру.
Із заключним словом виступив отець Макарій, підвівши підсумки сказаного у резолюції, яку прийняло і узгодило все зібрання:
1) з 1 вересня наступного 2014 року загальними зусиллями запроваджувати введення єдиної програми вивчення Закону Божого «Чадо» в тих недільних школах, в яких немає власної напрацьованої програми; з Божою допомогою розпочати об`єднання спочатку київських недільних шкіл у мережу, а надалі і всіх інших в Україні;
2) задля втілення вищезазначеної задачі у життя гостро назріло питання професійної підготовки вчителів недільних шкіл, отже однією із центральних потреб і запорук успішного просвітницького руху постають богослівсько-педагогічні курси, на організацію і створення яких недільні школи покладають великі сподівання.
Благослови, Господи, всі наші починання у цій святій справі!