Недільна школа і школа загальноосвітня
Церква Христова є Представництвом Божим на землі, тому у неї, як і у Господа Ісуса Христа, головна ціль – рятувати людство.
Але чи потребує воно порятунку? Давайте озирнемося довкола.
Ми скрізь чуємо про якісь негаразди, всі безупинно жаліються на те чи інше. А проблема проста – не виконуються закони. Якби ми тільки спробували уявити собі світ, в якому всі дотримувались би законів, то це і був би рай, справжнє Царство Боже на землі.
Але дивитися треба завжди в корінь проблеми. Якщо співставити та проаналізувати історичні факти та відомості, то стає очевидним, що всі чудові закони, якими по праву пишається людство, - і Декларація прав і свобод людини, і Конституції всіх країн, і цивільні та кримінальні кодекси, та врешті всі земні закони є похідними і можуть бути зведені до одного Закону – Божого, геніального у своїй простоті, який до речі, на відміну від вищезгаданих глибокошанованих людських законів дуже просто запам`ятати, але надзвичайно складно виконати.
Та щоб виконувати закон, його принаймні треба знати. І незнання закону, як відомо, не звільняє від відповідальності. Тому невиконання Вищого Закону не забарилось сказатися на стані нашого суспільства, і перший та яскравий наслідок цього процесу перетворень – діти.
Достатньо дуже поверхового погляду на молодь, щоб відчути, що не все гаразд. Навіть якщо судити тільки по зовнішності, то складно не помітити, як, наприклад, окремі представники «молодого племені», замість того, щоб всім своїм виглядом стверджувати життя, сприйняли і декларують стиль смерті, представлений останніми модними тенденціями – черепами. І це було б потішно, якби не відображало внутрішніх процесів. В усі віки не тільки мода, але й музика, живопис, мова спілкування – все це було і є проявами культурного та духовного стану суспільства.
Натомість зникла мода на розумних. В середовищі дітей вперто мусується перевернуте уявлення про авторитет зухвалої байдужості до знань та презирства до дітей, схильних до навчання, - для них навіть придумане нове словечко – «ботани».
Мова вже не йде про такі доброчинники, як шляхетність, свідомість, самовідданість, стриманість, повага до старших, високий рівень грамотності – вони, на жаль, в масі своїй не властиві сьогодні нашій молоді. Звичайно, це стосується не всіх, слава Богу, але загальна тенденція така, що на цьому тлі поява сумнозвісного серіалу «Школа», від якого стає моторошно на душі, не випадкова.
Особливо разючим стає контраст, якщо порівнювати сучасне молоде покоління із молоддю 19-го початку 20-го століть, вихованою на багатовікових традиціях християнської моралі, високої освіти та патріотизму. Якщо почитати, чим вони жили, які складали вірші, про що сперечалися та мріяли, за що віддавали життя, то стає очевидним, що сталась духовна катастрофа, і поняття інтелігентності та аристократизму духу пішли з ужитку назавжди.
Та, звичайно, звинувачувати дітей ми не маємо права. Зрозуміло, що у цієї «своєрідної еволюції» є об`єктивні причини. Радянські безбожні роки нищівним смерчем прокотились по нашій країні, винищивши, випаливши, виморивши в першу чергу найдорогоцінніше – сам Дух народу. Багатюща культурна і духовна спадщина була втрачена, зв`язок поколінь розірвано, спадковість перервано.
І можна було би впасти у відчай, якби не Воскресіння Христове, яке стверджує, що все, гідне існування, так чи інакше, рано чи пізно, постане із небуття і відновиться у силі та славі.
Отже, порятунок суспільства полягає у його якісному перетворенні, преображенні, його другому народженні. Світ був створений досконалим, тому і преображення означає - повернення до цього Божественного стандарту.
Такі ґрунтовні процеси ніколи не відбуваються за клацанням пальців. Це складний і довготривалий процес. І якщо починати з самого початку, то починати треба з дитини.
Є наукова гіпотеза, яка стверджує, що Всесвіт почав своє існування з однієї точки, з первоатому, і з тої пори весь час розширюється. Свідком цього захоплюючого моменту, звичайно, був тільки Сам Творець, але є глибока ідея в цьому сміливому припущенні. Все мало з чогось починатись. І можна погодитись з цим твердження в тому сенсі, що таким епіцентром, "первоатомом", але в соціальному акті творення, є - дитина, і вже від неї кола розходяться в усі сфери буття. Все, що закладається в дитину, і визначає в цілому, яким буде людство. Не даремно Христос поставив в центрі Свого Царства Небесного саме дитину.
Ще у Платона була чудова мрія: побудувати ідеальну державу. Але першою і головною передумовою створення такої держави мав бути прихід до влади філософів. Бо тільки мудрі правителі розуміють, що дбати про майбутнє і приділяти увагу дітям по залишковому принципу неможливо.
Хто в державі займається вихованням дітей? – школа. Але сьогодні, на жаль, школа перетворилась із закладу, що виховує, в заклад, який тренує, - банально готує до вступу у ВУЗи. Вона переорієнтувалася з процесу творення особистості на «вишкіл» по окремим предметам, і граничну мету, яку ставлять собі батьки, діти і школа всі разом, - хороший атестат. Далі – ВУЗ, де та ж свята мета – отримати диплом. З дипломом – на пошуки високооплачуваної роботи, де межею всіх бажань і мрій стає кар`єра, яка передбачає ще більшу зарплату на догоду улюбленому тілу – пий, їж, веселись і так довічно.
А як же тоді безкорислива жадоба знань? Чи прагнення з допомогою науки зрозуміти таємниці світобудови, як це робив філософ Піфагор, використовуючи цифри для розкриття глибин людської душі? Або бажання «осягнути думки Божі», як говорив Ейнштейн, заключаючи думки Творця у формули? Та куди поділась хоча б елементарна допитливість, але заради самого пізнання чи заради використання знань на користь людям?..
В радянській системі освіти все ж була висока планка держзамовлення: створити людину світлого майбутнього. Тому функцію морального наставника в школах було покладено на літературу. Сьогодні ми захоплено будуємо капіталізм, тому в школи вводять вивчення економіки, але за рахунок зменшення літератури. Ми вчимо дітей рахувати гроші, прибуток. А хто ж їх буде вчити віддавати? Просто так віддавати, з великим збитком. Але з іншим «прибутком». Хто пояснить їм одну просту істину: те, що людина отримує собі, не робить її щасливою, щасливою її робить те, що вона віддає іншим...
Все менше стає достойних чинників, які б впливали на формування дітей. Натомість вся економіка, індустрія, бізнес, білий та чорний, націлені на молодь - вона зараз стає для них головним споживачем, і, щоб мати з неї найбільший зиск, стимулюються не найкращі, м`яко кажучи, почуття та інстинкти.
Коло замкнулося. Чогось не вистачає. Щось треба робити, інакше далі буде пізно.
Іноді здається, що змінити світ дуже просто. Бачиш, в чому його слабке місце, і береш це на себе. Тільки треба не боятись об`ємів та надзадач.
Коли Господь творив світ, Він сказав: «Нехай буде світло», - і стало світло. І побачив Бог, що це добре.
Отже і нам треба щось таке сказати...
Останні роки точиться палка дискусія: чи вводити «Закон Божий» у школи. Лунають голоси і «за» і «проти», не усвідомлюючи при цьому, що Закон Божий вже давно викладається в загальноосвітній школі, оскільки всі шкільні предмети - фізика, хімія, біологія, література та інші - розкривають верховні закони, фізичні та духовні, які споконвіку незаперечно діють у світі Божому. Закони вивчаються, а Законодавець замовчується…
Людина – складна істота: розум, серце і душа в одному тілі. І щоб бути повноцінною, їй потрібно бути цілісною. А що робимо ми? Ми розколюємо її навпіл. Окремо розум, освіта, - цим займається школа, окремо душа і серце – цим хай займається церква. Але ж одне без одного неможливе.
Христос сказав: «Пізнайте істину!» і Він же закликав нас: «Любіть один одного!»
Отже, дві категорії, в яких можна було б описати християнство, - це Пізнання та Любов. Любов, звичайно, перекриває все, але і пізнання світу Божого є також вищим покликом людини, оскільки воно розкриває гармонію і мудрість, закладені у світ Творцем. Недаремно знання називають світлом, тому що Світлом є його джерело – Христос.
Саме тому освіта не може бути відділеною від виховання. Саме тому має бути не поглинання і не заміщення, але зв`язок, симбіоз загальноосвітньої та недільної шкіл. При цьому їх відносини мають бути рівними та із взаємоповагою на зразок найвищих у світі відносин у Пресвятій Тройці: співіснувати «нерозривно і незлитно».
Христос закликав: «Будьте досконалими, як Отець ваш Небесний!». А християни є представниками Бога на землі - Вищої Істоти - отже і вони мусять бути високоосвіченими, висококультурними та високодуховними. Саме ці три аспекти - освіта, культура та духовність - складають цілісність і повноту досконалої людини. І тоді в ній засяє нетутешнє Божественне світло. І це буде справді добре...
Постійна адреса сторінки: http://chado-bozhe.com.ua/article/credo
© 2011-2024 Дитяча недільна школа "Чадо"
© 2011-2024 Розробка: Юрій Зінькевич